чужий

а́, -е́.

1) Належний комусь іншому, не власний, не свій. || Здобутий, зароблений не своєю працею, не своїми зусиллями. || у знач. ім. чуже́, -жо́го, с. Те, що надбане іншим. || Який є продуктом мислення кого-небудь іншого (про думки, ідеї, слова і т. ін.). || Якого зазнає хтось інший, який випадає на долю кого-небудь іншого. || Не притаманний, не властивий кому-небудь, незвичний за виявом. || перен. Не підвладний кому-небудь, який позбувся рухливості, чутливості (перев. про частини тіла людини).

2) Не пов'язаний з ким-небудь родинними зв'язками; нерідний. || у знач. ім. чужи́й, -жо́го, ч.; чужа́, -жо́ї, ж.; чужі́, -жи́х, мн. Нерідна людина.

3) Який не перебуває у близьких взаєминах з ким-небудь, не пов'язаний спільністю умов життя, праці; сторонній. || Незнайомий, невідомий. || у знач. ім. чужи́й, -жо́го, ч.; чужа́, -жо́ї, ж.; чужі́, -жи́х, мн. Незнайома людина. || Який стосується інших людей. || Власт. чомусь зовсім іншому; чужорідний.

4) Який не є Батьківщиною або місцем постійного проживання для кого-небудь. || Уживається як постійний епітет до деяких назв. || Родом з іншої місцевості. || Який стосується іншої держави, країни; іноземний. || у знач. ім. чуже́, -жо́го, с. Те, що належить іншому народові.

5) Який має інші погляди, прагнення, інтереси і т. ін., ніж хто-небудь. || Який не відповідає поглядам, інтересам, прагненням кого-небудь.